«Це остання хлібина, остання…»
У п'ятницю , 23 листопада, проведено відкриту виховну годину «Це остання хлібина, остання…»,на якій увазі учнів було запропоновано перегляд документальних відео- та фотоматеріалів, що дали змогу унаочнити жорстокі факти із життя українського народу у 1932-1933 роках. Ця виховна година запам’ятається усім завдяки тим емоціям суму, жалю і співпереживання, які вчувалися у кожному слові чи русі учнів, вчителів, гостей.
В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями, опухлі і змучені від голоду діти, дорослі, люди похилого віку. Вчителем було зачитано уривки зі спогадів очевидців, у яких йшлося про те як відбувалася колективізація, вивезення зерна і їжі за кордон.
У знак вічної пам’яті жертв голодомору школярі поставили у вазу колоски пшениці, пов’язали на неї чорну стрічку, запалили свічку, аби кожен із присутніх не забував про ті страшні події, аби вшанував хвилиною мовчання душі померлих та опухлих від голоду дітей, батьків, дідів…